Міністр торгівлі США Говард Латнік анонсував неминучу угоду з Тайванем щодо напівпровідників, яка може докорінно змінити глобальний ринок технологій. Мета амбітна – виробляти 40% мікросхем в Америці, щоб убезпечитись від геополітичних загроз з боку Китаю.
Сполучені Штати роблять рішучий крок, аби повернути собі контроль над виробництвом найважливішого ресурсу сучасності – мікросхем. Заява міністра торгівлі Говарда Латніка про швидке укладення угоди з Тайванем стала сигналом для всього світу. Це не просто торговельний договір. Це стратегічна відповідь на пряму загрозу.
Причина такої рішучості лежить на поверхні, і Вашингтон її не приховує. «Китайці заявили, що збираються захопити Тайвань», – прямолінійно зазначив Латнік. Він наголосив, що Пекін навіть не намагається маскувати свої наміри. Залишати виробництво 90% найсучасніших у світі чіпів на острові, що знаходиться за 130 кілометрів від материкового Китаю, – це неприпустимий ризик для національної безпеки.
Від субсидій до ультиматумів
Адміністрація Трампа прагне довести частку мікросхем, виготовлених усередині країни, до 40%. Для цього підхід кардинально змінюється. Якщо раніше виробників заохочували субсидіями в рамках закону CHIPS, то тепер у хід іде жорсткий важіль тиску.
Пропонується нове правило «1 до 1». Воно змусить компанії на кожен імпортований чіп виготовляти один аналогічний у США. В іншому випадку – мито у розмірі 100%. Це ультиматум, що має на меті прискорити розбудову американської напівпровідникової незалежності. Частково фундамент для цього вже закладено – тайванський гігант TSMC вже будує два заводи в Аризоні, інвестуючи мільярди доларів.
Проте не все так просто. Хоча TSMC домінує у сегменті передових процесорів, загальна залежність США від тайванських логічних мікросхем складає близько 44%. Головне питання залишається відкритим – чи погодиться Тайвань передати свої найсучасніші технології, зокрема виробництво 2-нанометрових чіпів, на американську землю. Уряд острова вже сигналізував про небажання віддавати “технологічну корону”. Ця напружена ситуація є лише одним з епізодів у масштабній технологічній війні між США та Китаєм, де кожна сторона намагається здобути стратегічну перевагу.
Майбутня угода – це не просто про економіку. Це про геополітичний баланс, технологічне лідерство та безпеку всього світу. Від її умов залежатиме, де вироблятимуться “мізки” для всієї цифрової цивілізації – від смартфонів до систем штучного інтелекту.
