Останніми роками Пекін активно нарощує державні резерви золота та імпортує рекордні обсяги нафти. Ця стратегія, що розгортається на тлі загострення відносин зі США та посилення військової риторики щодо Тайваню, викликає закономірне питання у світових аналітиків: чи є це лише прагматичною економічною політикою, чи свідченням підготовки до масштабного геополітичного конфлікту?
Економічна стратегія: між зниженням ризиків та мілітаризацією
Дії Китаю не можна розглядати однозначно. З одного боку, країна вже понад десять років реалізує політику зменшення залежності від західних економік. Цей процес, що розпочався ще з програми "Вироблено в Китаї 2025", спрямований на досягнення лідерства у ключових технологічних секторах, таких як мікросхеми та електромобілі. Інвестуючи мільярди у власне виробництво, Пекін прагне створити замкнені цикли постачання, щоб убезпечити себе від можливих санкцій чи торговельних обмежень, подібних до тих, що були запроваджені проти Росії.
З іншого боку, ці кроки створюють міцний економічний фундамент на випадок будь-яких непередбачуваних подій, включно з військовими діями. Крім того, китайська економіка бореться із внутрішніми проблемами: кризою на ринку нерухомості, високим рівнем безробіття серед молоді та старінням населення. За таких умов державні інвестиції в стратегічні галузі та накопичення резервів можуть розглядатися і як спроба стимулювати економічне зростання.
Золотий запас як зброя проти долара
Особливу увагу привертає "золота лихоманка" Китаю. Народний банк КНР став найбільшим покупцем золота серед центробанків світу, лише у 2023 році придбавши 225 тонн дорогоцінного металу. Ця тенденція є частиною глобальної стратегії диверсифікації активів та зменшення залежності від американського долара.
Ключовим поштовхом до таких дій стали безпрецедентні фінансові санкції Заходу проти Росії, зокрема заморожування її валютних резервів у доларах та євро. Цей прецедент продемонстрував, що долар може бути використаний як зброя, що спонукало Пекін та інші країни шукати надійніші активи. Накопичуючи золото, Китай не лише захищає свої резерви від знецінення на тлі величезного держборгу США , але й робить крок до створення багатополярного фінансового світу, менш залежного від Вашингтона. Хоча офіційно частка золота в резервах КНР становить лише 7%, аналітики припускають, що реальні запаси можуть бути значно більшими й сягати понад 5 тис. тонн.
Нафтові резерви: енергетична безпека чи паливо для війни?
Паралельно із закупівлею золота Китай рекордними темпами наповнює свої нафтові сховища. Пояснень цьому є декілька. По-перше, це економічна доцільність: Пекін користується відносно низькими цінами на нафту та наявністю вільних резервуарів, яких вистачає для значних обсягів сировини.
По-друге, це питання енергетичної безпеки. В умовах торговельних війн та непередбачуваної політики США, Китай прагне убезпечити себе від можливих перебоїв у постачанні. Примітно, що близько 20% нафти КНР купує у країн, що перебувають під американськими санкціями, – Росії, Ірану та Венесуели. Це не лише дозволяє отримувати сировину зі знижками, а й зміцнює геополітичні союзи. Хоча деякі трейдери вважають, що накопичення нафти має сенс у контексті підготовки до військового конфлікту, більшість експертів на ринку дотримуються обережніших оцінок.
"Тайванське питання": можливі сценарії та стримуючі фактори
Лідер Китаю Сі Цзіньпін неодноразово заявляв, що "возз'єднання" з Тайванем є неминучим, і наказував армії готуватися до війни. Американська розвідка прямо називає КНР "найбільш всеосяжною та серйозною військовою загрозою". Розглядаються кілька сценаріїв вирішення "тайванського питання": від карантину в "сірій зоні" за допомогою берегової охорони та морської блокади до повномасштабного вторгнення.
Проте існують три потужні невійськові фактори, що можуть зупинити Пекін від ескалації.
- "Кремнієвий щит". Тайвань є світовим лідером у виробництві найсучасніших напівпровідників. На компанію TSMC припадає майже 70% світового ринку мікросхем. Будь-яке порушення виробництва спричинить глобальну економічну депресію, яка вдарить як по США, так і по самому Китаю, що імпортує з острова до 60% чипів.
- Порушення світової торгівлі. Через Тайванську протоку проходять ключові морські шляхи, якими транспортуються вантажі на трильйони доларів. Військовий конфлікт паралізує судноплавство, що завдасть колосальних збитків найприбутковішим китайським портам та торгівлі країн Глобального Півдня, на підтримку яких розраховує Пекін.
- Внутрішні економічні проблеми. Економіка КНР ще не оговталася від кризи нерухомості та наслідків політики "нульового COVID". Розв'язання тайванської кризи, найімовірніше, лише поглибить наявні проблеми, відлякає інвесторів та може призвести до падіння ВВП на 8,9% у разі блокади острова.
Загалом, війна за Тайвань може коштувати світовій економіці близько 10 трлн доларів, що еквівалентно 10% глобального ВВП. Це значно перевищує збитки від пандемії чи світової фінансової кризи, що змушує всі сторони уникати різкої ескалації.
Активне скуповування золота та нафти Китаєм – це багатовимірна стратегія, яку не можна трактувати лише як підготовку до війни. Це комплексний підхід до зміцнення економічного суверенітету, захисту від зовнішнього тиску та підготовки до довгострокового протистояння із Заходом за світове лідерство. Пекін створює "подушку безпеки", яка дозволить йому витримати потенційні санкції та мінімізувати економічні збитки в разі будь-якого сценарію, включно з військовим.
Водночас величезні економічні ризики, пов'язані з можливою атакою на Тайвань, залишаються потужним стримуючим фактором. Хоча Сі Цзіньпін продемонстрував готовність платити високу ціну заради ідеологічних цілей, питання полягає в тому, чи переважать політичні амбіції економічний прагматизм, від якого залежить стабільність не лише Китаю, а й усього світу.
