1 січня 2024 року в Україні стартував другий етап земельної реформи. Він дозволив компаніям купувати землю, а ліміт володіння для фізосіб збільшився в 100 разів – до 10 000 га. Що це означає для українців та які перспективи відкриває для аграрного сектору?
Ринок сільськогосподарських земель запрацював в Україні 1 липня 2021 року. До цього часу українці могли купувати та продавати землю лише в межах присадибних ділянок. З 2021 року скасували мораторій на продаж 20 млн га ріллі. Протягом двох років купувати її могли лише фізособи та в обмеженій кількості – до 100 га.
За цей час близько 540 тис. га змінили власників. Більшість покупців – дрібні інвестори, які придбали ділянки площею до 10 га. Частину землі скуповували великі агропідприємства через пов'язаних осіб.
Хто може купувати після скасування обмежень
З 2024 року обмеження для фізосіб скасували, а юридичні особи отримали право купувати землю. Однак не всі компанії зможуть скористатися такою можливістю.
Земельний кодекс забороняє набувати землю фірмам із іноземним капіталом. Це стосується як іноземних інвесторів, так і українських публічних компаній.
Наприклад, компанії на кшталт "Кернел" чи МХП не зможуть легально купляти землю через наявність іноземців серед акціонерів.
Скільки можна купити землі
Фізичні особи отримали право володіти до 10 000 га землі. Це становить близько 0,05% усієї ріллі в країні. Навряд чи багато хто зможе максимально реалізувати таке право.
Адже середня вартість гектара становить близько 30-50 тисяч гривень. Тож для покупки 10 000 га потрібно мати щонайменше 300-500 млн грн.
Для порівняння, в 2021 році середній прибуток аграрних підприємств становив 37,3 млн грн. Отже, навіть для великих агрохолдингів повне використання нових лімітів буде складним завданням.
Експерти вважають, що компанії швидше за все будуть прагнути викупити 20-30% землі, яку вони обробляють. Таким чином частково диверсифікують ризики та зміцнять стабільність бізнесу.
Перспективи та виклики
Головний результат реформи – зростання цін на землю. Збільшення попиту неодмінно підвищить її вартість. Це з одного боку дозволить власникам отримати більше коштів від продажу. З іншого – ускладнить придбання землі дрібними та середніми господарствами.
Найбільше реформа вигідна малим фермерам, які володіють власними ділянками. Завдяки більшій заставі вони зможуть отримати більше кредитних коштів для розвитку.
Ризик концентрації земель у руках олігархів чи недобросовісних власників наразі не є високим. Про це свідчить поточний стан ринку та обмеження щодо іноземного капіталу.
Головним викликом для влади буде підтримка середніх та малих господарств. Саме для цієї категорії реформа становить найбільші загрози. Державні програми допомоги, спрощення доступу до кредитних ресурсів дозволять їм адаптуватися до нових умов.
В цілому ж економічна логіка реформи полягає у створенні ринку землі. Це з часом призведе до ефективнішого розподілу ресурсів між гравцями ринку. А отже – підвищення продуктивності та конкурентоспроможності агросектору.
