Покоління Z у Гонконзі масово відмовляється від традиційної повної зайнятості. Молодь все частіше обирає підробітки та фріланс замість стабільної, але рутинної роботи. Причина цього проста — бажання уникнути нудьги, виснаження та втрати цінних років молодості.
Такий вибір є свідомим. Наприклад, 22-річний Алекс Вонг після серйозної травми батька зрозумів, що життя занадто коротке, щоб витрачати його на безперервну працю заради примарного майбутнього. Він вирішив жити тут і зараз, працюючи кілька днів на місяць та відкладаючи серйозні кар'єрні рішення на пізніше.
Гонконгська молодь дедалі частіше стає «слешерами» — людьми, які поєднують кілька занять одночасно. Це дозволяє їм уникнути монотонності. Наприклад, 25-річна Джойс Фунг працює візажисткою та одночасно пече бейгли в кафе. Таке поєднання приносить задоволення і не дає їй відчути одноманітність життя.
Водночас пандемія COVID-19 лише підсилила небажання молодих гонконгців працювати в традиційному форматі. Довгі локдауни змусили їх переосмислити життєві цінності й пріоритети.
Відмова від повної зайнятості створює виклики для економіки Гонконгу. Урядова статистика свідчить, що протягом двох останніх років ринок праці покинули понад 116 тисяч молодих працівників. В умовах слабкого економічного зростання та високих цін на житло багато молодих людей просто не бачать сенсу боротися за власність чи стабільність.
Конкуренція з боку працівників з материкового Китаю ще більше ускладнює ситуацію. Вони готові працювати довше і важче, приймаючи умови, що не влаштовують місцеву молодь.
Поки гонконзькі компанії думають, як повернути покоління Z до роботи, сама молодь прагне свободи та ментального комфорту. Майбутнє ринку праці залежить від того, чи зможуть роботодавці враховувати ці нові пріоритети.
Джерело: Channel News Asia
