Вчені зробили вражаюче відкриття, яке може змінити наше уявлення про давній Марс. Ровер Curiosity виявив перші докази вуглецевого циклу на Червоній планеті, і це відкриття може стати важливою частиною мозаїки, що пояснює історію клімату Марса.
Усі попередні дослідження показували, що Марс колись мав великі запаси рідкої води на поверхні. Озера та океани могли існувати в епоху, коли планета була теплішою. Для цього Марсу потрібно було б мати атмосферу з великою кількістю вуглекислого газу, який викидався вулканами. Проте вчені довгий час не могли знайти докази того, що саме цей вуглецевий цикл сприяв стабільній температурі планети.
Curiosity, що працює в кратері Гейла вже більше десяти років, зміг відкрити ключову частину цієї загадки. Він знайшов мінерал сідерит — складний з'єднання заліза та вуглецю, що утворюється в умовах вуглецевого циклу. Цей мінерал свідчить про те, що мільярди років тому на Марсі справді існував активний вуглецевий цикл, що може свідчити про можливі умови для підтримки життя.
Це відкриття стало результатом аналізу даних, отриманих у 2022-2023 роках за допомогою інструмента Curiosity, що вимірює рентгенівську дифракцію мінералів. Виявлений сідерит, який складається з заліза і карбонового діоксиду, вразив науковців своєю чистотою і складом. Це також пояснює, чому раніше вченим не вдавалося виявити такі мінерали в даних орбітальних місій.
Цей мінерал став важливим підтвердженням моделей про те, що на Марсі колись був достатній рівень CO2, щоб підтримувати рідку воду на поверхні, а також вказує на те, як вуглець міг бути вловлений і збережений у мінералах на планеті.
Хоча виявлення сідеріту є важливим підтвердженням теорії про вуглецевий цикл, вчені зазначають, що цей процес був незбалансованим. Більше вуглецю, ймовірно, було захоплено в мінералах, ніж повернулося в атмосферу, що могло вплинути на здатність Марса залишатися придатним для життя впродовж тривалого часу.
Це відкриття дозволяє вченим переглянути попередні моделі клімату Марса та досліджувати роль вуглецевого циклу в зміні умов на планеті. Вони тепер можуть шукати нові свідчення цього циклу на інших частинах Марса.
Ці нові результати відкривають перед вченими нові можливості для дослідження Марса. Тепер, знаючи, що сідерит може бути невидимим для орбітальних інструментів, вчені можуть повернутись до старих даних і переглянути їх у пошуках нових доказів вуглецевого циклу. Це також дає надію на те, що подальші місії зможуть зібрати ще більше інформації про давні кліматичні умови Марса.
Джерело: Science Alert
