Що може ховатися під руїнами стародавнього палацу? В Іраку археологи зробили відкриття, яке перевертає уявлення про ассирійську історію. Під палацом царя Ашшурбаніпала у Ніневії команда з гейдельберзького університету виявила унікальний монумент із зображенням богів, який пролежав у землі понад дві тисячі років. Чому цей кам'яний гігант досі залишався невідомим науці, і яку роль він відігравав у житті одного з наймогутніших царств стародавнього світу?
Стародавня загадка палацу
Величезна кам'яна плита, розмірами 5,5 на 3 метри та вагою близько 12 тонн, була виявлена у тронній залі Північного палацу. На рельєфі — сам Ашшурбаніпал, останній великий цар ассирійської імперії, поруч із богами Ашшуром та Іштар. Ці імена колись наганяли жах на цілі народи, а тепер знову повертаються у світ завдяки археологам.
Цікаво, що серед зображень є так званий «рибний геній» — міфічна істота, яка, за віруваннями ассирійців, приносила спасіння та життя як богам, так і людям. За ним, ймовірно, йде фігура з піднятими руками — дослідники вважають, що це могла бути скорпіонолюдина, символ захисту від зла. Над усіма, ймовірно, колись височіла крилоподібна сонячна куля — ще один потужний символ влади та божественної підтримки.
Як знахідка уникла британських археологів
Більшість відомих рельєфів з цього палацу ще у XIX столітті відвезли до британського музею. Але саме цей монумент залишався недоторканим. Причина проста й драматична: його сховали у ямі, засипаній землею ще в елліністичну епоху, десь у III–II столітті до н.е. Так фрагменти врятувалися від розграбування, а для британських археологів залишилися невидимими.
Ніневія — одне з найдавніших міст світу, столиця ассирійської імперії з VIII століття до н.е. Сьогодні археологи використовують 3D-моделювання, щоб відтворити, як виглядав палац і його святині. Гейдельберзький проект триває з 2018 року, і тепер вчені планують опублікувати докладний аналіз результатів у наукових журналах.
Відкриття вже називають одним із найяскравіших за останнє десятиліття на Близькому Сході. Фрагменти планують повернути на їхнє історичне місце у палаці, а потім відкрити для відвідувачів. Історія монумента — це ще не завершена глава: на дослідників чекають нові розкопки, а на нас — ще більше несподіванок із глибини віків.
Стародавній пам'ятник, який пережив війни, розграбування та забуття, знову розповідає свою історію сучасникам. Він нагадує: навіть під товщею землі тисячоліття можуть зберігати свої таємниці — і розкрити їх тим, хто не боїться шукати.
