У 1990-х роках Subaru створила технологічний феномен – єдиний у світі двотурбінний горизонтальний чотирициліндровий бензиновий двигун. Амбітний проєкт японської компанії мав революціонізувати автомобільну індустрію, але закінчився повною поразкою.
Експеримент з двома турбінами
Інженери Subaru представили унікальний мотор у 1993 році разом з другим поколінням Legacy. На відміну від конкурентів, які використовували послідовні турбіни різного розміру, японці встановили дві однакові турбіни.
Перша турбіна працювала від холостого ходу до 3500-4500 обертів на хвилину. Потім система перенаправляла частину вихлопних газів на другу турбіну. Зрештою обидві турбіни працювали разом, забезпечуючи потужність на високих обертах.
Двигун розвивав від 246 до 276 кінських сил залежно від версії. В японському Legacy GT він став найпопулярнішим спортивним седаном країни станом на 2003 рік.
Серйозні технічні проблеми
Складність системи виявилася фатальною. Під капотом розміщувалися десятки вакуумних трубок, клапанів та соленоїдів, якими керували комп'ютери 1990-х років. Це створювало безліч потенційних точок відмови.
Найбільшою проблемою стала "долина смерті" – різкий спад тяги між 4000-4500 обертами, коли вмикалася друга турбіна. Тиск наддуву падав на 4,4 psi, що критично впливало на динаміку розгону.
Subaru припинила випуск двотурбінного мотора у 2004 році. Компанія перейшла на простіший одинарний турбокомпресор з подвійною спіраллю, який вирішував традиційні проблеми турбованих двигунів без складних систем управління.
Експеримент Subaru демонструє, що інженерна сміливість не завжди приносить успіх. Сучасні WRX з одинарною турбіною забезпечують плато крутного моменту від 2000 до 5200 обертів, чого не змогли досягти складні двотурбінні системи. Іноді найпростіше рішення виявляється найкращим.
