Бразильський вчений Сісеро Мораес розбив уявлення про найзагадковішу реліквію християнства. Використавши програму для 3D-моделювання, він довів: зображення на Туринській плащаниці не могло з'явитися від справжнього людського тіла. Відбиток занадто плаский.
Плащаниця розміром 4,37 на 1,11 метра вже понад 600 років будоражить науковців і віруючих. На полотні проступає туманний коричневий відбиток чоловічої постаті зростом близько 170 см. Мільйони християн вірять: саме в цю тканину загорнули тіло Ісуса після розп'яття.
Цифрові технології проти віри
Мораес створив 3D-модель людини за допомогою програм MakeHuman і Blender. Параметри чоловіка відповідали біблійному опису: 33 роки, худорлявий, зріст 1,80 метра. Потім дослідник порівняв, як виглядала б тканина, накинута на живу людину та на низький барельєф.
Результати шокували навіть самого автора. Якби полотно справді лежало на тривимірному тілі, відбиток був би спотворений і розтягнутий. Натомість плащаниця демонструє чіткі ознаки контакту з плоскою поверхнею. Мораес припускає: зображення могло з'явитися через пігментацію або навіть нагрівання в місцях дотику з деревом, каменем чи металом.
Це пояснює неприродну плоскість відбитка. Ще у XVI столітті французький теолог Жан Кальвін сумнівався в автентичності плащаниці. Він запитував: чому євангелісти, які детально описали всі дива під час смерті Христа, не згадали про таке вражаюче явище, як відбиток на саванні?
Битва наукових методів
Однак італійські вчені з Інституту кристалографії у 2024 році отримали протилежні висновки. Використавши ширококутне розсіювання рентгенівських променів, вони визначили вік плащаниці близько 2000 років. Метод дозволяє вивчити природне старіння целюлози у волокнах льону.
Дослідники порівняли розпад целюлози в плащаниці з іншими тканинами з Ізраїлю, датованими першим століттям. Результати повністю збіглися. Це суперечить радіовуглецевому датуванню 1988 року, яке показало вік 1260-1390 років.
З 1980-х років опубліковано понад 170 рецензованих наукових статей про плащаницю. Це робить її одним з найретельніше досліджених об'єктів на Землі. Кожне дослідження додає нові факти, але не наближає до остаточної відповіді.
У зразках плащаниці знаходять частинки вапняку, характерні для регіону Мертвого моря, пилок і мікроорганізми з Єрусалима. Аналіз крові показав четверту групу. Всі ці деталі підтверджують близькосхідне походження тканини.
Загадка Туринської плащаниці залишається нерозгаданою попри століття досліджень. 3D-моделювання Мораеса переконливо доводить штучність зображення. Проте рентгенівське датування італійців вказує на справжній вік реліквії. Можливо, середньовічні майстри використали справді древню тканину для створення "священного" відбитка. Або наука ще не винайшла методу, здатного остаточно розкрити цю таємницю.
