Уявіть ситуацію: ваш жорсткий диск вийшов з ладу, але, на щастя, фахівці змогли відновити всі ваші цінні дані та перенесли їх на новий накопичувач. Разом із новим диском вам повертають і старий, несправний. Що ви з ним зробите? «О, дякую, розберу на блінчики та магнітики!» – це фраза, яку інженер з відновлення даних Василь Дорін чує регулярно. І, за його власним зізнанням, вона неабияк його нервує та засмучує. Справа тут зовсім не в сентиментальній цінності старого заліза. Справа в тому, що цей «мертвий» шматок металу може одного разу виявитися вашим останнім і єдиним порятунком.
Старий диск на полиці: параноя чи завбачливість?
Коли клієнт отримує свої дані, перша порада, яку дає Василь – не чіпати старий диск. Зовсім. Не треба його розбирати, свердлити чи викидати. Найкраще, що можна зробити, – це «прибрати його на полицю кудись подалі». Чому не можна розбирати жорсткий диск, який вже зламаний? Відповідь криється у майбутньому, яке, на жаль, непередбачуване. Інженер пояснює, що ніхто не застрахований від того, що з новим жорстким диском теж щось трапиться. Одне діло, коли клієнт повертається через тиждень чи два, і дані можна просто скопіювати повторно. Але зовсім інша історія, коли лихо стається через рік-півтора, і з нового диска відновити вже нічого неможливо. Саме тоді ота «далека полиця» перетворюється на машину часу.
Історія одного шифрувальника, або як старий HDD врятував 10 років роботи
Василь Дорін поділився одним показовим випадком зі своєї практики. До нього звернулася бухгалтерія, у якої вийшов з ладу диск, що містив бази даних за 10 років роботи. Інженер успішно відновив інформацію і, як завжди, настійно порадив нічого не робити зі старим накопичувачем. На щастя, головний бухгалтер дослухалася до поради і просто замкнула несправний диск у сейфі. Минуло трохи більше року – рік і три місяці. Компанія «зловила» вірус-шифрувальник. Усі актуальні дані, включно з резервними копіями (яких, попри всі попередження, ніхто так і не робив), виявилися зашифрованими. Ситуація була патова, з шифрувальником вдіяти нічого не вдалося. І ось тут настав зірковий час старого диска. Його дістали з сейфа, і інженер зміг повторно відновити з нього ті самі дані. Так, компанія втратила півтора року роботи, але 10-річний архів був врятований.
Коли магнітики коштують надто дорого
Ця історія яскраво ілюструє, чому питання «Чи можна розбирати жорсткий диск?» має для фахівців таку однозначну відповідь. Коли Дорін чує про магнітики, у нього виникає бажання просто відібрати диск у клієнта, аби той не наробив дурниць. Найгірше – бачити клієнтів, які повертаються із «замученим» новим диском, при цьому зізнаючись, що старий, з якого дані колись відновлювали, вже давно розібраний і викинутий. Іноді проблема навіть не у фізичному знищенні, а в неправильній діагностиці. Користувачі часто плутають програмні збої з апаратними, не розуміючи, чому пристрій поводиться дивно. Ця плутанина дуже схожа на поширену проблему, чому Windows бачить накопичувач, а BIOS – ні, що часто свідчить саме про серйозні внутрішні несправності диска, а не про помилку операційної системи.
Отже, який висновок? Навіть якщо ваш жорсткий диск зламався, і дані з нього успішно відновлені, не поспішайте перетворювати його на сувеніри. Багато людей запевняють, що обов'язково робитимуть резервні копії, але на практиці часто про це забувають. Старий, несправний диск – це ваш недоторканний запас, останній рубіж оборони даних. Як каже Василь, якщо вам вже дуже хочеться магнітиків, він готовий подарувати вам старий диск-донор, який вже нікому не потрібен. А той, з якого рятували вашу інформацію, будь ласка, просто покладіть на полицю. Можливо, одного дня він врятує вас ще раз.
