Українська енергосистема зіткнулася з критичними викликами у грудні 2025 року через відсутність стратегічної підготовки до зимового періоду. Попри попередження експертів, держава зробила ставку на довгострокові атомні проєкти замість розгортання децентралізованої генерації та захисту підстанцій. Поточна ситуація зі світлом погіршується дефіцитом обладнання, тривалими термінами його виробництва та управлінською кризою в енергетичному секторі.
Грудень 2025 року приніс українцям не тільки перші морози, а й жорстку реальність: енергосистема країни виявилася не готовою до масованих атак супротивника. У той час як офіційні особи рапортують про «стабілізацію» та пошук прихованих резервів, експертне співтовариство б'є на сполох. Ситуація з відключеннями світла, особливо у великих містах, демонструє, що час, відведений на підготовку до зими, було витрачено неефективно. Замість зміцнення захисту та створення розподіленої мережі, ресурси були спрямовані на проєкти, реалізація яких займає роки, а не місяці.
Стратегічна помилка: гігантоманія проти реальності
Ключовою причиною нинішньої кризи експерти називають провальну стратегію підготовки, обрану ще у 2023–2024 роках. Професійна спільнота неодноразово закликала профільне міністерство сфокусуватися на двох речах: фізичному захисті об'єктів «Укренерго» та створенні мережі малої, децентралізованої генерації.
Натомість пріоритет було віддано масштабним і дорогим проєктам. Керівництво енергетичного сектору сконцентрувало зусилля на закупівлі старих ядерних установок для Хмельницької АЕС. Цей план, що вимагає мільярдних інвестицій і від 5 до 10 років на реалізацію, ніяк не міг допомогти пережити зиму 2025–2026 років. Фактично, це рішення відвернуло ресурси та увагу від нагальних потреб виживання енергосистеми тут і зараз.
«Адміністративні» мегавати: ілюзія рішення
В умовах гострого дефіциту уряд намагається знайти вихід через перегляд списків критичної інфраструктури. Було прийнято рішення позбавити «недоторканного» статусу низку об'єктів, які можуть функціонувати в умовах графіків:
- Суть рішення. Чиновники обіцяють, що скорочення списку критичних споживачів вивільнить близько 1 ГВт потужності для населення.
- Реакція суспільства. Цей крок став відповіддю на зростаючу соціальну напругу. Люди, що сидять без світла по 16 годин, справедливо обурюються, бачачи сяючі вітрини, парки та підсвічені адміністративні будівлі.
- Ефективність. Експерти, такі як Вікторія Войціцька, сумніваються, що цей захід кардинально змінить ситуацію. Вивільнена потужність може розчинитися в загальному дефіциті, якщо удари по інфраструктурі триватимуть.
Технічний колапс: чому світло є не скрізь
Проблема не тільки в нестачі генерації, а й у неможливості доставити електрику споживачеві. Ударів зазнають ключові вузли мережі передачі. Особливо гостро ця проблема відчувається в Києві та на лівому березі Дніпра.
Фактори, що впливають на нерівномірність відключень:
- Знищення шляхів передачі. Супротивник прицільно б'є по підстанціях, що відповідають за транзит енергії. Наприклад, пошкодження ключової підстанції, що живить столицю, заблокувало можливість передати вільні обсяги електрики з Рівненської та Хмельницької АЕС у центральні регіони.
- Географічний дисбаланс. Існує серйозна проблема передачі енергії з правого берега Дніпра (де розташовані основні потужності АЕС) на лівий. Через пошкодження мереж лівобережна Україна страждає від дефіциту сильніше, оскільки власна генерація там значно постраждала.
- Вразливість трансформаторів. Високовольтне обладнання практично не має захисту від масованих атак. Бетонні укриття, про необхідність яких говорили роками, на багатьох об'єктах так і не були зведені належним чином.
Криза обладнання: чекати доведеться довго
Навіть за наявності грошей швидко відновити систему неможливо через специфіку енергетичного машинобудування. Україна зіткнулася з ситуацією, коли критично важливе обладнання необхідно міняти практично повністю – від 90% до 100% на уражених об'єктах.
Ситуація ускладнюється наступними факторами:
- Тривалим циклом виробництва. Виготовлення потужних автотрансформаторів займає від 6 до 18 місяців. Це штучний товар, який не лежить на складах.
- Світовою чергою. Глобальний ринок зараз зайнятий модернізацією енергомереж (так званий green transition). Виробники завантажені замовленнями на 2–3 роки наперед.
- Втратою пріоритету. У 2022–2023 роках західні партнери допомагали Україні «вклинюватися» у виробничі ланцюжки позачергово. Зараз такої дипломатичної підтримки не спостерігається, а власні фінансові можливості країни обмежені.
Управлінський вакуум і тінь корупції
Неможливо ігнорувати і кадровий аспект кризи. В експертних колах вказують на те, що ключові посади в енергетиці, як і раніше, обіймають люди, пов'язані зі старими корупційними схемами (так званий «Міндічгейт»). Попри скандали та втечу деяких чиновників за кордон, системних змін в управлінні «Енергоатомом» та профільним міністерством не відбулося.
Відсутність чисток і збереження на посадах людей, відповідальних за провал підготовки до зими, блокує ефективне антикризове управління. Замість технократичних рішень галузь часто бачить спроби заробити на завищених тарифах і схемах закупівель, що демотивує західних донорів надавати допомогу в попередніх обсягах.
Що буде далі?
Прогнози на залишок зими залишаються складними. Атомна енергетика, що покриває зараз до 70–80% потреб країни, працює стабільно, але вона заблокована мережевими обмеженнями. Політичні обіцянки про скорочення графіків відключень часто не корелюють із фізичним станом мереж.
Для виживання системи необхідне термінове відновлення діалогу з міжнародними партнерами – не тільки про військову допомогу, а й про постачання промислового енергообладнання та генераторів, як це було на початку повномасштабного конфлікту. Без цього, а також без реальної децентралізації генерації, українцям доведеться адаптуватися до життя в умовах жорстких енергетичних обмежень.
