Пів року тому ніхто й гадки не мав, що великі технокорпорації обиратимуть місце для дата-центру за відстанню до ядерного блоку. Сьогодні черга до реакторів складається швидше, ніж до найновіших GPU, і кожен підписаний договір обіцяє ринку гігабайти даних — але чи гарантує мегавати?
Міжнародне енергетичне агентство підрахувало: до 2030 року дата-центри подвоять споживання електрики, сягнувши 945 ТВт·год — це майже три відсотки світового попиту. Goldman Sachs додає драматизму, прогнозуючи зростання на 165 % від рівня 2023-го. Для порівняння, уся нинішня ядерна генерація США виробляє близько 800 ТВт·год на рік, і цей показник майже не рухався два десятиліття. Ядерного «пирога» вже бракує, а апетит штучного інтелекту лише розгорається.
Щоб утамувати голод ШІ, Google уклав першу у світі корпоративну угоду на електрику з малих модульних реакторів Kairos Power. Якщо проєкт не забуксує, компанія отримає до 500 МВт безперервної потужності після 2030-го. Amazon фінансує X-energy, Microsoft — закриття старих турбін на Three Mile Island, а Meta підтримує переліцензування діючих блоків. Проте навіть ці яскраві меморандуми поки що паперові: середній цикл будівництва реактора наближається до десяти років, а багатьом хмарним майданчикам енергія потрібна вже завтра.
Часові ножиці розкриваються дедалі ширше. Поки нові модулі проходять дозвіл, оператори вимушені подовжувати життя старим АЕС або ж замовляти швидші, але «брудні» газові турбіни. Експерти підраховують, що для реального покриття попиту ШТІ знадобиться щонайменше кілька десятків нових станцій, не дві-три демонстраційні установки. Урешті-решт планети бракує не технологій, а часу.
Висновок очевидний і тривожний. Ядерна енергетика справді може стати «фірмовим» джерелом для штучного інтелекту, та вона не стартує з місця у кар’єр. Поки реактори набирають оберти, індустрія повинна одночасно розвивати відновлювані джерела, накопичувачі енергії й жорсткі стандарти ефективності центрів обробки даних. Лише різнокольоровий мікс, де атом працює поруч із сонцем та вітром, дозволить уникнути енергетичного шоку й дати ШІ шанс розкритись без вуглецевого шлейфа.
Джерело: MIT Technology Review
