Вісімнадцять аксолотлів, вирощених у неволі, не просто вижили після випуску в мексиканські водно-болотні угіддя — вони набрали вагу та демонструють природну поведінку полювання. Це відкриття може стати переломним моментом у порятунку одного з найзагрозливіших видів земноводних планети.
Несподіваний успіх у серці мегаполіса
Дослідження, опубліковане в журналі PLOS One, показало вражаючі результати експерименту, проведеного в 2017-2018 роках. Науковці з Національного автономного університету Мексики випустили аксолотлів у два різні середовища: відновлені природні водно-болотні угіддя озера Сочімілько та штучну водойму поблизу Мехіко.
"Це дуже важлива новина, оскільки коли тварини перебувають у неволі, вони втрачають багато своїх природних поведінкових навичок", — пояснила Алехандра Рамос, провідний автор дослідження з Автономного університету Нижньої Каліфорнії. Вчені хвилювалися, чи зможуть аксолотлі розпізнавати хижаків та полювати на здобич після життя в лабораторних умовах.
Від божества до межі зникнення
Аксолотлі мають особливе значення для мексиканської культури. Ацтеки вважали цих створінь втіленням бога вогню та блискавки Шолотля. Сьогодні ці унікальні амфібії з їхньою здатністю до регенерації кінцівок та органів опинилися на межі зникнення.
За оцінками Лондонського музею природної історії, у дикій природі залишилося лише 50-1000 дорослих особин аксолотлів. Їхня чисельність катастрофічно скоротилася через втрату середовища існування, забруднення води та інвазивні види риб.
Технології на службі збереження
Кожен випущений аксолотль був обладнаний радіопередавачем для відстеження переміщень. Протягом 40 днів спостережень усі тварини вижили, а троє повторно спійманих особин навіть набрали вагу — явний показник успішного полювання.
Дослідження виявило цікаві особливості поведінки: самки долали більші відстані щодня (86,75 метрів проти 54,33 у самців), а деякі особини формували "дружні пари", проводячи більшість часу разом.
Виклики та рішення
Головною загрозою виявилися хижі птахи. Великі білі чаплі з'їли двох аксолотлів під час експерименту, що змусило вчених розробити програми навчання розпізнавання хижаків перед випуском.
Штучні водойми показали себе як перспективна альтернатива природним середовищам. "Це наче план Б", — коментує Естер Кінтеро з Conservation International Mexico. Проте науковці наголошують, що відновлення озера Сочімілько залишається пріоритетом.
Надія для майбутнього
Успіх проекту особливо вражає, враховуючи, що він відбувається в мегаполісі з населенням понад 20 мільйонів людей. "Якщо ми можемо відновити цю екосистему та популяцію аксолотлів у такому великому місті, то у нас є надія для всього людства", — зазначає Луїс Самбрано з Національного університету Мексики.
Дослідження може стати моделлю для програм реінтродукції інших загрозливих видів земноводних по всьому світу. Адже третина всіх видів амфібій планети наразі перебуває під загрозою зникнення через втрату середовища існування, хвороби та зміни клімату.
Мексиканські аксолотлі довели, що навіть найзагрозливіші види можуть повернутися до дикої природи за умови ретельного планування та наукового підходу.
