Астрономи зафіксували дещо неможливе: чорні діри, відомі своєю здатністю поглинати все безповоротно, почали «відригувати» рештки з'їдених зірок через роки після космічної трапези. Це явище, схоже на космічну печію, змушує вчених переглядати фундаментальні уявлення про найзагадковіші об'єкти у Всесвіті та може назавжди змінити підручники з фізики.
Коли зірка підходить занадто близько до чорної діри, гравітація останньої розриває її на частини в процесі, що поетично називають «спагетифікацією». Приблизно половина зоряної речовини викидається в космос, а інша половина утворює навколо чорної діри гарячий, яскравий диск. Донедавна астрономи вважали, що після цього яскравого спалаху історія закінчується, і чорна діра знову замовкає на мільйони років.
Але нещодавні спостереження повністю перевернули цю картину. Команда дослідників під керівництвом радіоастрономки Іветт Сендес вирішила перевірити старі дані й виявила дещо дивовижне. Виявилося, що до половини чорних дір, які пережили таку подію, знову починають випромінювати в радіодіапазоні через роки після того, як вони, здавалося б, затихли.
Космічна «печія»
Це відкриття стало справжнім шоком. Нове випромінювання з'являється без будь-яких видимих причин: немає ознак поглинання нової зірки, оскільки відсутній спалах в оптичному світлі. Матеріал точно не повертається з-за горизонту подій, адже це фізично неможливо. Вчені припускають, що процеси в акреційному диску можуть бути складнішими, ніж вважалося, і саме вони викликають ці відкладені «відрижки». Однак точний механізм залишається загадкою, яку ще належить розгадати.
Загадка на 665 мільйонів світлових років
Особливо виділяється об'єкт під назвою AT2018hyz, розташований на відстані 665 мільйонів світлових років від Землі. Його радіосигнал був зафіксований майже через три роки після початкового поглинання зірки, і відтоді він став у 40 разів яскравішим. Існує дві основні гіпотези, що пояснюють таку аномалію. Перша — ми спостерігаємо унікальний, «помірно релятивістський» потік матерії, що рухається з третиною швидкості світла. Друга, ще більш захоплива, припускає, що під час початкової події було запущено надпотужний джет, спрямований убік від нас. З часом він розширився і лише зараз увійшов у наше поле зору.
Щоб зрозуміти, яка з теорій правильна, астрономи використовують мережу телескопів по всьому світу, створюючи віртуальний телескоп розміром із Землю. Це дозволить отримати зображення процесів, що відбуваються безпосередньо біля чорної діри.
Майбутні обсерваторії, такі як Vera C. Rubin та Nancy Grace Roman, кардинально змінять ситуацію. Очікується, що вони відкриватимуть тисячі нових випадків поглинання зірок щороку, надаючи величезний масив даних для вивчення цих космічних «відрижок».
Це відкриття — не просто цікавий космічний феномен. Воно дає вченим новий інструмент для дослідження фізики в найекстремальніших умовах Всесвіту. На наших очах чорні діри перестають бути лише мовчазними руйнівниками й розкривають свої несподівані таємниці, змушуючи нас по-новому поглянути на закони космосу.
