Всього через 700 мільйонів років після Великого вибуху, коли Всесвіт тільки-но почав свій шлях, одна величезна галактика вже встигла «померти». Вчені шоковані відкриттям: ні наявні теорії, ні сучасні моделі не здатні пояснити таку ранню «смерть». Що це означає для нашого розуміння еволюції космосу?
Галактика з непростою назвою RUBIES-UDS-QG-z7 стала найдавнішою мертвою галактикою з усіх, які будь-коли знаходили вчені. Її відкрили за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST), найпотужнішого інструмента людства для спостереження за далекою давниною космосу.
Унікальність цієї галактики полягає у тому, що вже через 600 мільйонів років після Великого вибуху вона набрала масу в понад 10 мільярдів сонячних і майже одразу припинила формувати нові зорі. За космічними мірками, вона померла миттєво. В її центрі щільність зірок настільки висока, що перевершує сучасні уявлення про формування таких об'єктів у ранньому Всесвіті.
Галактики традиційно живуть за простим сценарієм: накопичують газ, формують зорі, збільшують масу, а потім поступово згасають. Процес згасання (або «гасіння») часто займає мільярди років. Проте з RUBIES-UDS-QG-z7 все пішло не так.
Усі відомі на сьогоднішній день моделі передбачали, що галактики такої маси не могли припинити формування зірок так швидко. Більш того, подібні об'єкти повинні бути рідкісними, а знайдена галактика демонструє протилежне: таких «мертвих гігантів» у ранньому Всесвіті значно більше, ніж очікувалось. Це означає, що космологам доведеться переглянути низку ключових параметрів у своїх моделях — від сили зоряних вітрів до ролі чорних дір.
Відкриття має значення не лише для історії космосу. Мертва галактика RUBIES-UDS-QG-z7 може виявитися прототипом центрів сучасних еліптичних галактик — таких, які сьогодні населяють наш Всесвіт. А це значить, що перші масивні еліптичні галактики могли з'явитися набагато швидше, ніж вважалося раніше.
«Знаходження RUBIES-UDS-QG-z7 надає нам перші вагомі докази, що ядра сучасних гігантських галактик були сформовані ще в перші сотні мільйонів років після початку Всесвіту», — наголошує Анна де Граафф, головний дослідник проєкту RUBIES.
Тепер перед вченими стоїть нове завдання: зрозуміти, якими саме були механізми, що дозволили настільки швидко формуватись і помирати таким величезним галактикам. Адже відповідь на це питання може змінити уявлення людства про Всесвіт назавжди.
Джерело: ScitechDaily
