Коли археологи знайшли в Йорку поховання десятків кремезних чоловіків, загиблих майже дві тисячі років тому, навряд чи хтось міг передбачити, що ці останки відкриють одну з найбільш інтригуючих таємниць часів римської імперії. Одного з них буквально загриз хижак. Але яким чином гладіатор з далеких країв закінчив життя під зубами лева на півночі сучасної Англії?
У 2004–2005 роках неподалік центру англійського міста Йорк археологи виявили стародавнє кладовище. Серед похованих – 74 дорослих чоловіки, багато з яких були обезголовлені, а деякі – кремовані. Спочатку вчені припустили, що це поховання рабів або солдатів, загиблих у битві. Проте щось не збігалося.
Майже всі поховані мали численні травми, які загоїлися ще за життя. Такі ушкодження зазвичай отримували гладіатори, що регулярно билися на аренах. Склад ізотопів у кістках також вказував на те, що чоловіки прибули сюди з різних куточків імперії.
Тим не менш, остаточно переконала вчених одна знахідка: кістки чоловіка, на тазових кістках якого збереглися сліди укусів, дуже схожих на укуси лева. Сліди свіжі, без ознак загоєння – людина загинула саме від атаки хижака.
Вивченням кісток зайнялася міжнародна команда науковців під керівництвом антрополога Тіма Томпсона з Університету Мейнут в Ірландії. Вони зробили 3D-сканування останків та порівняли сліди укусів з відомими патернами поведінки хижаків. Висновок став очевидним: людина загинула від нападу великого кота, ймовірно – лева.
Ця подія, датована приблизно 200–300 роками нашої ери, стала першим зафіксованим свідченням загибелі гладіатора в бою з левом. І найдивовижніше те, що це сталося не в центрі імперії, а на віддаленій околиці, у нинішній Британії.
Історики раніше припускали, що в провінціях могли проводитися бої з тваринами, але конкретних доказів не було. Нове відкриття фактично підтвердило, що гладіаторські бої з хижаками могли відбуватися далеко від Риму. Можливо, у Йорку навіть була власна арена, хоча її слідів досі не знайдено.
Останки загиблого гладіатора розповіли не лише про його смерть, але й про життя. Цей чоловік, імовірно, був «бестіарієм» – добровольцем, який бився з тваринами заради розваг. На момент смерті йому було від 26 до 35 років, він мав ознаки дитячого голодування та серйозні проблеми зі спиною через тяжкі фізичні навантаження.
Такі подробиці змушують замислитись, наскільки суворим і жорстоким було існування людини, яка зрештою стала жертвою видовищної розваги для жителів далекої північної провінції імперії.
Відкриття в Йорку суттєво змінює уявлення про культуру розваг римлян на периферії імперії. Тепер у дослідників з’явилося багато нових запитань: як транспортували лева до Британії, наскільки масштабними були такі заходи і хто фінансував ці криваві шоу?
Поки вчені шукають відповіді, історія загиблого гладіатора з Йорку нагадує, наскільки драматичною і жорстокою була реальність, яку ми звикли бачити лише в кіно та книжках.
Джерело: Science Alert
