Століттями корінні народи Півночі розповідали дивовижні історії про північне сяйво, яке не тільки танцює в небі, а й видає загадкові звуки. Саамі попереджали дітей не дражнити полярні вогні, інакше вони злетять і заберуть малечу з собою в небеса. Інуїти Гренландії бачили в різнокольорових смугах стежку до раю, де душі померлих грають черепом моржа.
Але найдивовижнішим було те, що всі ці народи описували однакові звуки. Тихе потріскування, свист і шелест, ніби хтось ходить по застиглому снігу високо в небі. Наука довго вважала це вигадками і галюцинаціями.
Загадка, яка тривала століттями
Логіка здавалася залізною. Північне сяйво відбувається на висоті 80-300 кілометрів над землею, де повітря настільки розріджене, що звукові хвилі просто не можуть поширюватися. А навіть якби могли, то за кілька хвилин подорожі до поверхні планети повністю зникли б.
Проте фінські дослідники з університету Аалто під керівництвом професора Унто Лайне вирішили довіритися народній мудрості. Вони встановили надчутливі мікрофони в трьох різних точках і протягом 17 років слухали полярні ночі. Результат приголомшив наукову спільноту.
У 2016 році команда остаточно підтвердила те, про що віками говорили жителі Півночі. Північне сяйво дійсно видає звуки, які може почути людське вухо. Записи показали, що джерело розташоване на висоті всього 70-80 метрів над землею — значно нижче самого світлового шоу.
Пояснення виявилося геніально простим. Коли сонячний вітер викликає полярне сяйво, воно змінює магнітне поле Землі. Це призводить до електризації атмосфери на значно меншій висоті. Саме там, де теплі повітряні маси піднімаються від поверхні планети, утворюється інверсійний шар з різнойменними зарядами. Коли магнітне поле пульсує під час сяйва, відбувається електричний розряд, який і створює ті самі потріскування та свист.
Звуки можна почути лише в 5% випадків і тільки під час особливо яскравих сяйв. Найкраще їх чути на вершинах гір, подалі від будівель. Деякі порівнюють їх зі свистом вітру, інші — з дзижчанням бджіл або тихим шепотом.
Канадський астроном Кларенс Чант ще в 1923 році запропонував подібну теорію, але тоді його ніхто не послухав. Лише через півстоліття наука визнала його правоту. Сьогодні композитори навіть використовують записи цих космічних мелодій у своїх творах.
Отже, давні легенди виявилися науковою істиною. Північне сяйво справді співає свою небесну пісню для тих, хто вміє слухати.
