Здавалося б, що нового можна дізнатися про Вільяма Шекспіра через чотири століття після його смерті? Проте нещодавно виявлений документ може кардинально змінити наше уявлення про його родину, розкриваючи таємниці, що ховалися на горищі понад 250 років. Ця знахідка не просто додає новий штрих до портрета генія, а переписує цілу главу його сімейної історії.
Нова героїня старої п'єси
У 1757 році звичайний муляр, ремонтуючи дах родинного будинку Шекспірів у Стратфорді-на-Ейвоні, натрапив на дивний релігійний рукопис. Підпис "Дж. Шекспір" не залишав сумнівів – його міг залишити лише батько драматурга, Джон. Історики десятиліттями вважали цей документ доказом його таємної прихильності до католицизму, що було вкрай небезпечно в протестантській Англії часів королеви Єлизавети I. Багато хто навіть підозрював, що це підробка.
Але нещодавнє дослідження, опубліковане в авторитетному виданні Shakespeare Quarterly, перевернуло все з ніг на голову. Вчені з Брістольського університету довели: батько Вільяма не міг бути автором цього тексту. Аналіз показав, що рукопис цитує маловідомий італійський релігійний трактат "Остання воля і заповіт душі", перші переклади якого з'явилися вже після смерті Джона Шекспіра у 1601 році.
Хто ж тоді цей таємничий "Дж. Шекспір"? Відповідь виявилася несподіваною. Єдиною людиною з таким ініціалом, що мешкала в будинку після смерті батька, була молодша сестра Вільяма – Джоан. Вона пережила свого геніального брата на 30 років і все життя прожила в родинному гнізді. До цього моменту її ім'я згадувалося лише в сімох документах, що збереглися. Тепер же з'ясувалося, що саме вона, а не її батько, була таємною прихильницею католицької віри. Ця знахідка дає голос жінці, яка досі залишалася лише тінню свого знаменитого брата.
Сам Вільям Шекспір, який жив з 1564 по 1616 рік, залишив після себе вкрай мало особистих свідчень: жодного листа, лише шість підписів (і всі з різним написанням) та жодного рукопису п'єс. Ця загадковість завжди породжувала сумніви, чи міг хлопець зі Стратфорда, який не навчався в університеті, написати твори, що збагатили англійську мову на 300 нових слів. Можливо, саме сімейні таємниці та необхідність приховувати свої погляди навчили його бути настільки скритним.
Відкриття рукопису Джоан не лише розгадує одну загадку, але й додає нових фарб до образу всієї родини. Воно показує, що за генієм драматурга стояли сильні особистості зі своїми переконаннями та секретами. Історія, що ховалася на горищі, нарешті отримала своє право на існування, доводячи, що навіть через століття минуле може здивувати нас новими, майже детективними сюжетами.
