Грецькі вчені запропонували нову математичну основу для пояснення розширення Всесвіту. Вони припускають, що мікроскопічні, невидимі червоточини можуть заповнити прогалини в сучасному розумінні гравітації та космологічних констант. Ця теорія, опублікована в авторитетному журналі Physical Review D, може змінити наше уявлення про тканину реальності.
Розрив у космологічних константах
Сучасна космологія стикається з фундаментальною проблемою: невідповідністю у розрахунках розширення Всесвіту. Як зазначається у статті, опублікованій Американським фізичним товариством (American Physical Society), спроби кількісно оцінити це розширення "стикаються з існуючими математичними моделями". Теоретичний аналіз квантового поля прогнозує значення "до 120 порядків величини більше, ніж спостережуване".
Ця величезна розбіжність змушує вчених шукати нові фактори, здатні збалансувати рівняння. Досі основними поясненнями вважалися або ідея темної енергії, або необхідність поглиблення теорії гравітації на космічному рівні.
Квантова піна та червоточини
Дослідники з Греції пропонують рішення, яке поєднує обидва підходи. Їхня математична модель, детально описана в Physical Review D, припускає, що простір-час на мікрорівні не гладкий, а радше нагадує "квантову піну".
Саме в цій піні, на думку вчених, можуть існувати мікроскопічні червоточини. Ці тунелі в просторі-часі, хоч і невидимі, додають ваги математичному параметру, відомому як член Гаусса-Бонне.
Як це пояснює темну енергію
Ключ до теорії лежить у теоремі Гаусса-Бонне. Вчені пояснюють, що коли червоточини формуються і змінюють топологію простору, "варіація члена Гаусса-Бонне... не дорівнює нулю". Цей процес створює те, що вони називають "ефективною космологічною константою".
Оскільки щільність червоточин у динамічному просторі-часі не є постійною, отримана константа також набуває динамічної природи. Іншими словами, постійний рух (або "збивання") мікрочервоточин природним чином пояснює наявність темної енергії, яка, як вважається, і спричиняє прискорене розширення Всесвіту.
Щоб ця модель відповідала спостережуваним даним, необхідно "10¹⁶ мікроскопічних червоточин" (або 10 квадрильйонів) "на кубічний метр за секунду". За висновками авторів дослідження, така щільність є цілком можливою в межах існуючих фізичних оцінок.
Якщо теорія грецьких вчених знайде подальше підтвердження, це означатиме, що ми буквально живемо серед невидимих тунелів у просторі-часі, які активно формують нашу реальність на найбільших масштабах.
