Чи може вода на Місяці стати квитком до далекого космосу? Це питання лежить в основі місії Lunar Trailblazer — компактного апарата, створеного в Колорадо, який цього тижня вирушить на Місяць. Його головне завдання: скласти детальну карту водних ресурсів, без яких подальше освоєння супутника неможливе.
До 2000-х науковці вважали Місяць абсолютно сухим. Проте дані з попередніх місій виявили на поверхні «відбитки» води у трьох формах: лід у вічно темних кратерах, молекули води, що рухаються під впливом температури, та гідроксильні групи, вплетені в мінерали.
Дослідження цих запасів відкриває шлях до створення місячних баз. Вода може забезпечувати астронавтів питтям, а розщеплена на кисень і водень — стати паливом для ракет. «Раніше ми думали, що будь-яка вода просто випарувалася б у космос. Зараз усі змінилося», — пояснює Райан Пфайфер, керівник програми з Lockheed Martin.
Супутник розміром з пральну машину побудований на платформі Curio, що дозволило зменшити витрати та час розробки. На борту — два ключові прилади: тепловий картограф для вимірювання температури поверхні та спектрометр, який «побачить» хімічні сліди води.
Більшість компонентів створені в Колорадо — штаті, що десятиліттями лідирує в аерокосмічній галузі. Саме тут Lockheed Martin конструював апарати для марсіанських місій, а тепер — для місячних.
Через 4-7 місяців Lunar Trailblazer вийде на орбіту Місяця. Мінімум півтора роки він буде аналізувати розподіл води, допомагаючи планувати майбутні експедиції. Успіх місії зробить Місяць не просто метою, а проміжним пунктом для польотів у глибокий космос — з власними запасами палива та життєво необхідних ресурсів.
Джерело: CPR News
