Рідкісне космічне явище дозволило вченим NASA отримати безпрецедентний погляд на найхолоднішу планету Сонячної системи. Коли Уран пройшов перед далекою зіркою 7 квітня 2025 року, це створило унікальну можливість для дослідження його атмосфери, кілець та внутрішньої структури з неймовірною деталізацією, яка була недоступна протягом десятиліть.
Явище, відоме як зоряна оккультація, дозволило науковцям NASA спостерігати, як світло далекої зірки, розташованої на відстані близько 400 світлових років від Землі, проходило крізь атмосферу Урана. Коли планета почала затуляти зірку, її атмосфера заломлювала зоряне світло, спричиняючи поступове затемнення перед повним блокуванням. Цей процес створив так звану "світлову криву", яка містить безцінну інформацію про температуру, тиск і щільність атмосфери на різних висотах.
"Ми змогли виміряти світлову криву і визначити атмосферні властивості Урана на багатьох висотних шарах", — пояснив Вільям Сондерс, науковець з Дослідницького центру NASA Ленглі в Гемптоні, Вірджинія, та головний науковий дослідник кампанії зоряної оккультації Урана 2025 року.
Для спостереження за цією рідкісною подією, яка тривала близько години і була видима лише із західної частини Північної Америки, планетарні вчені з NASA Ленглі очолили міжнародну команду з понад 30 астрономів, які використовували 18 професійних обсерваторій. Це була перша співпраця такого масштабу для спостереження за оккультацією.
Уран, сьома планета від Сонця, знаходиться на відстані майже 2 мільярдів миль від Землі. Його атмосфера складається переважно з водню та гелію з невеликою кількістю метану, який надає планеті характерного блакитно-зеленого кольору. На відміну від Землі, Уран не має твердої поверхні, а складається з вихрових рідин — води, аміаку та метану з низькими точками замерзання, через що його називають "крижаним гігантом".
Температура в атмосфері Урана може опускатися до -224,2 градусів Цельсія, що робить його найхолоднішою планетою Сонячної системи. Швидкість вітрів може досягати 900 кілометрів на годину, створюючи динамічну погодну систему, яку вчені лише починають розуміти.
Особливо цікавим для дослідників є стратосфера Урана — середній шар атмосфери, де температура та тиск змінюються з висотою. Аналіз даних допоможе вченим зрозуміти, як функціонує атмосфера планети сьогодні, як вона змінилася за останні три десятиліття, і що можна очікувати від майбутніх місій до цього загадкового світу.
"Це була командна робота між науковцями NASA, академічними дослідниками та астрономами-аматорами", — зазначила Емма Даль, постдокторська дослідниця з Калтеху в Пасадені, Каліфорнія, яка допомагала збирати спостереження з Інфрачервоного телескопічного об'єкта NASA на вершині Мауна-Кеа на Гаваях.
Підготовка до цієї події почалася ще в листопаді 2024 року, коли дослідники провели тестове спостереження за тьмянішою оккультацією Урана, видимою лише з Азії. Це дозволило науковцям відкалібрувати свої інструменти та вдосконалити прогнози щодо часу та розташування планети під час квітневої події з точністю до секунди.
Знання точного розташування та орбіти Урана має вирішальне значення для майбутніх досліджень. З часу прольоту космічного апарату "Вояджер-2" у 1986 році, який став першим і єдиним космічним апаратом, що пролетів повз планету, точне положення Урана в космосі відоме лише з точністю до приблизно 160 кілометрів.
Протягом наступних шести років Уран затулятиме кілька тьмяніших зірок. NASA сподівається зібрати повітряні та, можливо, космічні вимірювання наступної яскравої оккультації Урана у 2031 році, яка буде ще яскравішою зіркою, ніж та, що спостерігалася у квітні.
Джерело: Scitechdaily
