Космос завжди був викликом для інженерів. Паливо закінчується, двигуни старіють, апарати мовчать. Але тепер у NASA з’явилася ідея, яка може змінити правила гри. Йдеться про новий тип ядерної батареї, здатної працювати понад чотири століття.
З 1960-х американські зонди літали завдяки плутонію-238. Саме він живив "Вояджери", "К’юріосіті", "Персеверанс". Проте його запас обмежений, а період напіврозпаду становить лише 88 років. Для міжпланетних місій цього інколи замало.
Новий кандидат — америцій-241. Його «життя» в п’ять разів довше — 433 роки. Це означає, що космічні апарати зможуть працювати не десятки, а цілі століття. І що головне — цей ізотоп значно доступніший за плутоній, який виробляють у дуже малих кількостях.
Радіоізотопи виділяють тепло, коли розпадаються. Це тепло перетворюється на електроенергію за допомогою спеціальних систем. NASA тестує конвертор Стірлінга, здатний ефективно працювати в умовах мікрогравітації. У лабораторії вже зафіксували 14 років безперервної роботи такого пристрою без ремонту.
Ще одна перевага — безпека. Паливо роблять у керамічній формі, щоб воно не випаровувалося й не потрапляло в організм у разі аварії. Навіть при пошкодженні апарату частки залишаються занадто великими, аби бути небезпечними.
Батареї з Америцієм відкривають шлях до дослідження далеких планет і навіть міжзоряного простору. Якщо "Вояджери" ще досі летять завдяки старим джерелам, то нові апарати потенційно працюватимуть у п’ять разів довше.
У Європі цей ізотоп отримують із відпрацьованого ядерного палива, тому питання його постачання вирішується простіше. А це означає, що вже в найближчі десятиліття ми можемо побачити нове покоління зондів, які залишатимуться «живими» для кількох поколінь дослідників.
NASA стоїть на порозі технологічного прориву. Якщо випробування пройдуть успішно, людство отримає «вічні» батареї для космосу. Вони зможуть живити апарати протягом століть, відкриваючи нові горизонти там, де сьогодні панує темрява.
