Науковці із Чиказького музею природознавства виявили унікальні деталі, які остаточно довели здатність археоптерикса до справжнього польоту. Дослідження скам'янілості розміром з голуба розкрило існування спеціальних пір'їн, яких ніколи раніше не бачили у цього виду.
Чиказький археоптерикс став першим зразком, де вдалося роздивитися довгі третинні пір'я на обох крилах. Ці пір'я заповнювали критичну прогалину між тілом тварини та основними маховими пір'ями. Без них повітря проходило б крізь крило, руйнуючи підйомну силу.
Скам'янілість розміром з голуба стала найменшим знайденим зразком археоптерикса. Вона була виявлена у вапнякових відкладах поблизу Зольнхофена у Німеччині десятиліття тому.
Команда використала ультрафіолетове світло та комп'ютерну томографію для препарування скам'янілості. УФ-аналіз виявив чіткі сліди спеціалізованих внутрішніх вторинних пір'їн, що тягнулися від ліктя до боку тіла. Процес підготовки зразка тривав понад рік.
Багато родичів археоптерикса мали пір'я, але воно закінчувалося на ліктях і не мало третинних пір'їн, необхідних для польоту. Це пояснює, чому інші пернаті динозаври не могли літати.
Дослідження археоптерикса доповнює розуміння того, як різні групи рептилій пережили масове вимирання. Раніше ми писали, що вчені пояснили, чому динозаври вимерли, а крокодили ні — це допомагає зрозуміти еволюційні переваги різних груп тварин у критичні періоди історії Землі.
Скам'янілість демонструє ознаки наземного способу життя із сучасними пташиними подушечками на пальцях. Археоптерикс жив близько 150 мільйонів років тому в юрський період.
Відкриття підтверджує теорію про те, що політ еволюціонував у динозаврів кілька разів незалежно. Це революційне розуміння змінює погляд науковців на походження сучасних птахів і складність еволюційних процесів у мезозойську еру.
