Нове дослідження вчених з Університету Ексетера докорінно змінює уявлення про поширення "Чорної смерті" в XIV столітті. Виявляється, загальноприйнята теорія про блискавичне поширення чуми Азією базувалася не на історичних фактах, а на неправильному тлумаченні середньовічного арабського оповідання.
Протягом століть історики та навіть генетики вважали, що патоген чуми стрімко просувався Шовковим шляхом. Ця гіпотеза, відома як "теорія швидкого транзиту", припускала, що хвороба потрапила з Киргизстану до Середземномор'я менш ніж за десять років.
Однак нове дослідження, опубліковане в Journal of Arabic and Islamic Studies, повністю спростовує цей міф.
“Теорія швидкого транзиту” під сумнівом
Автори дослідження, Мухаммед Омар та професор Нах'ян Фенсі з Університету Ексетера, виявили першоджерело цієї помилки. Ним виявився твір поета та історика Ібн аль-Варді, написаний в Алеппо у 1348-1349 роках.
У своєму тексті аль-Варді описує чуму як мандрівного персонажа, шахрая, який за 15 років спустошує один регіон за іншим – від Китаю та Індії до Персії та Єгипту. Проблема в тому, що пізніші історики, починаючи з XV століття, сприйняли цю розповідь буквально.
"Усі шляхи до фактично невірного опису поширення чуми ведуть до цього єдиного тексту", – пояснює професор Фенсі. Він наголошує, що цей твір не підтверджується жодними іншими тогочасними хроніками.
Традиція "макама"
Ключ до розуміння помилки лежить у жанрі, в якому писав Ібн аль-Варді. Це була "макама" – популярна в арабській літературі форма розповіді в римованій прозі. Головним героєм таких творів часто був мандрівний шахрай.
Текст аль-Варді був одним із принаймні трьох подібних творів про чуму, написаних у той час. "Цей текст був написаний лише для того, щоб підкреслити той факт, що чума подорожувала і обманювала людей. Його не слід сприймати буквально", – додає Фенсі.
Це відкриття змушує істориків переглянути походження пандемії. Воно також дає уявлення про те, як люди справлялися з катастрофою. "Ці твори можуть допомогти нам зрозуміти, як креативність могла бути способом контролю та слугувала механізмом подолання [кризи]", – зазначає професор Фенсі, проводячи паралелі з тим, як люди поводилися під час пандемії Covid-19.
