У 1950-х роках США шукали способи забезпечити повітряний захист своїх баз і кораблів від радянських бомбардувальників. Одним із рішень було створення літаків, що вертикально злітають і сідають (VTOL), яким би не була потрібна злітно-посадкова смуга. Одним із таких проєктів став Lockheed XFV-1 Salmon – експериментальний літак, здатний злітати і приземлятися на хвіст.
Концепція і дизайн
Концепція "літака-хвостовика" була запропонована американським інженером Чарльзом Зімерманом, який розробив модель V-173 для ВМС США. Ця модель мала кругле крило з двома пропелерами на кінцях і маленький фюзеляж із хвостом. Літак міг злітати і приземлятися вертикально, спираючись на стійку під хвостом.
У 1951 році ВМС США оголосили конкурс на розробку VTOL-літака для оборони баз і кораблів. На конкурс відгукнулися дві компанії: Lockheed і Convair. Обидві компанії запропонували свої варіанти літаків-хвостовиків: Lockheed – XFV-1 Salmon, а Convair - XFY-1 Pogo.
XFV-1 Salmon мав довге стрілоподібне крило з двома пропелерами, що обертаються в протилежному напрямку на носі. Пропелери приводилися в рух двома турбінами Allison YT40-A-6. Фюзеляж мав трикутну форму з виступаючим кокпітом. Хвіст складався з чотирьох поверхонь: двох вертикальних стабілізаторів із кермами напрямку і двох горизонтальних стабілізаторів із кермами висоти. Під хвостом було встановлено стійку для вертикальної посадки.
Випробування і результати
Перший політ XFV-1 Salmon відбувся 16 червня 1954 року. Пілотував літак Дуг Ліндсей - досвідчений льотчик Lockheed. Перший політ був звичайним горизонтальним польотом без переходу у вертикальний режим. Протягом наступних кількох місяців проводилися випробування різних аспектів польоту: керованості, стабільності, швидкості, споживання палива.
Однією з основних проблем була складність переходу від горизонтального положення у вертикальне і назад. Для цього пілот мав точно вирівняти літак у напрямку до вітру і синхронізувати роботу двигунів і пропелерів. При цьому пілот мав постійно контролювати швидкість і висоту польоту, а також враховувати вплив турбулентності та вітрових поривів. Усе це вимагало високої кваліфікації та концентрації льотчика.
У 1955 році Lockheed побудував другий прототип XFV-1A з поліпшеними характеристиками. Він мав потужніші двигуни Allison T40-A-14 з тягою по 7100 фунтів кожен. Крило було подовжено на 3 фути, а хвіст був перероблений для кращої стабілізації. Крім того, літак отримав нову систему управління пропелерами і реактивні сопла на кінцях крила для підвищення маневреності.
Однак навіть ці удосконалення не дозволили досягти мети проєкту – виконати повний цикл вертикального зльоту, переходу в горизонтальний політ і вертикальної посадки. Найкраще, що вдалося зробити – це піднятися на кілька метрів над землею й опуститися назад. У 1956 році ВМС США припинили фінансування проєкту через його низьку ефективність і складність.
Висновок
Lockheed XFV-1 Salmon був одним із найнезвичайніших і найамбітніших проєктів в історії авіації. Він демонстрував можливість створення VTOL-літака з високою швидкістю і дальністю польоту. Однак він також зіткнувся із серйозними технічними та практичними проблемами, які не вдалося вирішити в рамках цього проєкту. XFV-1 Salmon залишився лише експериментальним літаком, який ніколи не виконав своє завдання.
